Андрій Лохматов: «Бий журналістів – поліція виправдає»
Навіщо нам Кримінальний кодекс, навіщо потрібні закони, поліція і прокуратура взагалі, такі слідчі? Давайте, як і в первісному суспільстві, з’ясуємо відносини за принципом, що хто сильніший, той правий. Але як? Тільки в такому світі слідча Сніжана Непомнячча залишилася б без роботи за непотрібністю. Так навіщо ж будувати такий світ?
Влітку цього року миколаївські громадські активісти виявили ігровий зал в самому центрі Миколаєва, на перетині проспекту Леніна з вулицею Декабристова, де клієнтам надавалися послуги ігрових автоматів за допомогою комп’ютерів.
Нагадаю, що поліція тоді відкрила два кримінальних провадження – одне за фактом незаконної діяльності ігрових автоматів, друге – за фактом перешкоджання журналісткою діяльності адміністратора цього закладу Юлії Вітколовської. Як вже неодноразово повідомлялося, останні Накинувся на мене, намагався вирвати з рук камеру, мій службовий квиток, насильно виштовхнув мене з кімнати. Все на відео.
https://www.youtube.com/watch?v=8-01ZV9blhw
Як так? ви можете запитати. Все дуже просто – при великому бажанні наші слідчі можуть все перевернути з ніг на голову, підібравши необхідні статті необхідних законів.
Сьогодні я підібрав копію наказу про закриття. Перше, що потрібно сказати- ні слова про те, чим займався адміністратор ігрового залу. Навпаки, слідчий малює на двох аркушах і намагається довести, що в даній ситуації правопорушником є не Вітколовська, а я!
– З урахуванням того, що А.П. Лохматов безпідставно (цікаво, які підстави потрібно фотографувати журналісту?), порушуючи чинне законодавство України (які закони, які статті?), зробив фото- і відеозйомку Вітколовської Ю.В., причому останній звернувся до журналіста виключно з вимогою (а які підстави є у Вітколовської для того, щоб щось вимагати?) видалити ту частину фотоматеріалу, на якому він записаний, а також те, що, що під час досудового розслідування він не знайшов підтвердження того факту, що А.П. Лохматов збирав інформацію для ЗМІ або виконував інші редакційні та службові обов’язки в засобах масової інформації, а отже, і здійснення своєї професійної діяльності як журналіста, слідчий дійшов висновку, що дії вказаної особи не становили кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України, – пише у своїй постанові слідчий Сніжана Непомнячча.
Вона також вказує, що, відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути сфотографована для фото-, кіно-, теле- або відеозйомки лише за його згодою. Так. Однак далі в цій статті зазначено, що згода особи на зйомку допускається, якщо стрілянина проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Знімок, з якого починався весь сирний бор з Вітколовською, був зроблений мною. відкриті на вул. Під «відкрито» я маю на увазі, що камеру я не приховувала, і всі, в тому числі і Вітколовська, бачили, що я її фотографувала. Після цього вона підійшла до мене і почала з’ясовувати в хамській, грубій манері, на якій підставі я її сфотографував, і чи дала вона мені свою згоду. У відповідь на це я процитував їй те, що написав вище, що передбачається її згода за статтею 307 Цивільного кодексу України, тобто не потрібно його питати, оскільки вона стоїть на вулиці. Мовляв, якщо ви не хочете потрапити в чийсь об’єктив, не виходьте на вулицю.
Подальшого. Вітколовська дійсно могла сказати мені за законом, що вона не давала згоди на те, щоб я її фотографував. Що, власне, і зробила. Але вона не має права або підстав вимагати, щоб я зняв що-небудь зі своєї камери. У жодній статті жодного закону немає норми, яка зобов’язує журналіста знімати будь-які знімки зі своєї камери на прохання когось. Вона може вимагати лише одного, що зазначено в частині 2 статті 307 Цивільного кодексу України – припинення публічної демонстрації фото в частині, яка стосується її особистого життя. Але, ні про яке особисте життя тут не може бути й мови – людина стоїть на вулиці, біля залу, де вона здійснює незаконну діяльність ігрових автоматів.
Крім того, слідчий вказує, що, незважаючи на те, що я отримав незгоду Вітколовської, сфотографувавши її, я продовжував знімати її на відео. Так, але є одне але. Знімати її на відео я почав тільки тоді, коли вона почала накидатися на мене, вирвала камеру, посвідчення особи, насильно намагалася виштовхнути мене з приміщення, де здійснювалася незаконна діяльність ігрових автоматів. А на відео чітко чути, як я обґрунтовую своє право на відео вже тим, що вчиняються протиправні дії, а потім починає діяти зовсім інша нормативна база – інформація про вчинене правопорушення є суспільно важливою. Я б не вступав у бійку – ніхто б не стріляв.
Але навіть якщо Юлія Вітколовська вважає, що я порушив її права, то в правовій державі, про яку заявляє про себе Україна, має статися наступне – вона може подати позов до суду. Чим насправді займався адміністратор ігрового залу? Вона напала на журналіста, який тричі попереджав її про кримінальну відповідальність за статтею 171 Кримінального кодексу України «Перешкоджання законній журналістській діяльності».
Чим у цій ситуації займається слідчий Центрального РОВД Миколаєва Сніжана Непомнящая? Своїм указом вона ніби говорить нам: якщо вам щось не сподобається, побий це, поліція захистить вас. Абсурд? Але все ж.
Уявімо собі цю картину. Поліція затримала хулігана. Останній, вважаючи, що під час затримання були порушені його права, замість того, щоб направити скаргу в прокуратуру, починає бити поліцейських, здирати погони з їх обмундирування і так далі.
За логікою Сніжани Непомнящі, поліцейські повинні були залишитися винними в цій ситуації, і ніякого злочину в діях затриманого не було б. Бо відстоювання своїх інтересів і прав шляхом фізичного впливу на людину – за логікою непомнящая, є правильним законним шляхом.
У цій конкретній реальній справі слідчий стверджує в своїй ухвалі, що вимоги Вітколовської правомірні, але моя діяльність, виявляється, не є законною, професійною або журналістською.
Тоді навіщо нам Кримінальний кодекс, навіщо нам закони, поліція і прокуратура взагалі, такі слідчі? Давайте, як і в первісному суспільстві, з’ясуємо відносини за принципом, що хто сильніший, той правий. Але як? Тільки в такому світі Сніжана Непомнячча залишилася б без роботи за непотрібністю. Так навіщо ж будувати такий світ?
А як щодо начальника Миколаївського обласного управління поліції Віталія Гончарова? А прокурор Миколаївської області В’ячеслав Кривов’язь? І їм, мабуть, все одно, і у них немає посади. З їх потуранням Миколаїв час від часу опиняється серед лідерів в Україні з порушення прав журналістів, адже в цьому місті за злочини проти журналістів ніхто не несе відповідальності – Кримінальне провадження, як описано вище, закривати по черзі. Хоча, можливо, навпаки, це їх офіційна позиція, позиція ворогів преси? Адже якщо вони мовчать, то погоджуються.
P.S. Для того щоб знайти відповідь на питання про те, чому поліція стала на захист адміністратора залу ігрових автоматів Юлії Вітколовської, слід згадати два факти.
Спочатку слідча Сніжана Непомнящая в телефонній розмові зі мною на питання, чому справу закрили, відповіла наступне: «За вказівкою процесуального керівника». Процесуальним керівником у цій справі є прокурор прокуратури Центрального округу Миколаєва Ірина Білоцька.
По-друге, варто пам’ятати, що після того, як поліція двічі вилучила всі комп’ютери і платіжний термінал з цього ігрового залу, та ж прокуратура Центрального району Миколаєваповернула їх назад, а зал відразу ж відкрив свої двері і продовжив працювати далі.
Натяк, думаю, зрозумілий.
Джерело: “Crime.NET”
Дивись також
“Чого варті слова прокурора Кривов’яза чи ви на своєму місці?”
