Замітки з приводу Міжнародного дня боротьби за ліквідацію злиднів

Замітки з приводу Міжнародного дня боротьби за ліквідацію злиднів

Замітки з приводу Міжнародного дня боротьби за ліквідацію злиднів (відзначено 17-го жовтня).

Щему моєму серцю додають ті з нас, що доточують власний бюджет біля сміттєвих контейнерів

Раніше особистим виміром моєї щедрості по відношенню до бідних людей було те, як часто я подаю їм милостиню. Ставлячись з повагою до цієї категорії моїх співгромадян України, я все ж вибірково винагороджувала їх, тому що навчилась розбиратися, хто з них має пряму потребу, а хто – спекулює заради якихось власних цілей. Не задумуючись над тим, що заставило цих людей протягнути руку до перехожих, жаліла їх, не аналізувала, не співставляла, просто не проходила мимо нужденних.

Тепер я змінилася. Як і раніше подаю милостиню, особливо людям з музичними інструментами, але нині я не вважаю цю категорію людей за межею бідності як таких, що викликають біль. Щему моєму серцю додають ті з нас, що доточують власний бюджет біля сміттєвих контейнерів.

Тут поруч із безхатченками стали збіднілі пенсіонери. І якщо перших визначиш за брудним обличчям (з очима, згаслими або зиркаючими злістю), за пошматованим одягом, за специфічним смородом, то другі впадають в очі зосередженістю на предметі, котрим займаються. Як і в часи своєї повної віддачі на робочому місці, працюють самовіддано, з почуттям власної гідності. Чоловіки й жінки у поважному віці спеціальним дерев’яним штирем з гострим наконечником ретельно сортують сміття у рукавичках та зношеному, але чистому одязі, обмотані фартухами, щоб бодай не замастити те, в чому багато років підряд виходять з дому, адже їм вкрай важливо пристойно виглядіти, коли відійдуть від вимушеного місця роботи. Ні, не відбирають, що можна дорожче продати, а знову приносять користь місту, державі. Тому що ретельно перебирають сміття. А вже потім несуть до спеціальних пунктів збору вторинної сировини.

Я не знаю скільки вони мають зароблених грошей за цю корисну справу. Але те, що держава довела їх до межі бідності, а тепер експлуатує, як кажуть, однозначно. Чи саме так міркують ці люди? Не задумувалась. Певне, їм важливо щодня чимось доповнити крихітний бюджет. Для мене ж важливо, що я сама дійшла такого висновку. Хотілося б, аби й інші так само розуміли цю ситуацію. Адже ми повільно, але впевнено йдемо до громадянського суспільства. І маємо змінювати все, що кривить його.

А чи знаєте ви який цьогорічний девіз Міжнародного дня боротьби за ліквідацію злиднів (відзначено 17-го жовтня)? Як на мене він як дороговказ у толерантне майбутнє нашої держави, що, будучи у центрі Європи та відповідаючи на заклик до дій щодо подолання бідності, стала на шлях «до мирних та інклюзивних співтовариств». Саме ця тема вказує на важливість таких цінностей, як гідність, солідарність і право голосу.

І якщо слово «мирних» (похідне від — «мир»), використане у першій частині девізу, всім зрозуміле, то не зайве заглянути до Вікіпедії за змістом нового терміну, що прийшов до нас із Європи – інклюзія. Інклюзія (від англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі. І, насамперед, тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він передбачає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. Поняття інклюзії близьке за значенням з поняттям інтеграція та протилежне до сегрегація. При інклюзії всі зацікавлені сторони повинні брати активну участь для отримання бажаного результату.

То змінюймо державу заради такої високої і благородної мети. Я вже давно цим займаюсь. І ось яскравий приклад. Перше, що я зробила, коли прийшла працювати до ДЦ позашкільної роботи Корабельного району м. Миколаєва, провела прес-конференцію з паралимпійцями. Цікаві та сильні, скажу вам люди.

Та вернімося до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію злиднів. Мене як пенсіонера від сміттєвого бака бережуть діти – власні та вихованці гуртка «Школа журналістики». І дай Бог здоров’я  їм і мені. Разом ми багато що робимо для гуманізації суспільства.

Марія Полупанова,
член Національної Спілки журналістів України