Статьи

Із архіва СБУ. Доля видатного важкоатлета, нашого земляка Івана Круца, у документах

7 січня минає 111 років від дня народження нашого відомого земляка Івана Семеновича Круца. Минулого року історико-просвітницькою секцією Вітовського Українського Товариства було підготовлено дві статті про цю видатну людину. Однак пошуки в архівах тривали і результатом цієї роботи стало доповнене дослідження Юрія Зайцева, котре проливає світло на події часів 2 світової війни і зокрема німецької окупації Миколаєва.

За кримінальними справами віднайденими у архіві СБУ, панові Юрію вдалося крок за кроком відновити події тих часів і знайти докази підпільної діяльності Івана Круца. У протоколах допитів майже чотирьох десятків свідків учасників підпільного руху Миколаївщини та Одещини Іван Круц згадується як активний учасник антинацистського підпілля.

Сьогодні ми хочемо поділитися результатами великої дослідницької роботи Юрія Зайцева. Громадськість Миколаєва має знати правду про Івана Круца, не лише як про видатного важкоатлета, Чемпіона СРСР з гирьового спорту, тренера, але і як про підпільника, патріота, котрий понад усе любив свою Батьківщину, хоч і був не справедливо покараний і все своє подальше життя аж до смерті носив тавро прислужника нацистів.

Титульна сторінка карної справи І. Круца.

Війна застала в розпачі Івана Семеновича Круца у Миколаєві, як і багатьох пересічних громадян: ніхто не займався їхньою евакуацією, ніхто не видав їм харчів хоч на перші дні окупації – а у Миколаєві залишилося таких 79 тисяч. І усіх цих людей після війни будуть допитувати – а чому залишився? Але ніхто не спитав – а як ви, люди, виживали тут майже три роки німецької окупації?

А от Круц мав про все розповідати і пояснювати. Своє додали і «любі друзі» — ті, кого пригрів біля себе, кому дав шмат хліба, кому змінив концтабір на життя артиста цирку.

Вже на допиті по справі про реабілітацію у 1965 році Іван Семенович згадував:

«Ніхто мені не пропонував евакуюватися, кому потрібні були циркачі?

Німці містом розвісили об’яви – «Всі повинні зареєструватися».

Круц тоді був вже відомий артист цирку і спортсмен, тож з’явився у драмтеатр. Записали до групи артистів, яка мала бути при міській Управі у відділі мистецтв, яким поставили керувати відомого у місті хормейстера, керівника хорової капели заводу імені Марті Олександра Клименка. В Управі зібрали всіх більш-менш відомих українців. Тільки з педагогічного інституту було більше десяти викладачів і деканів. Всім їм було завдання – налагодити життя у місті, не допустити нового Голодомору. І його не було, хоч і мерзли і голодували.
Починалося життя в окупації.

«Клименко для нас дістав дозвіл виступати з цирковими номерами. За два тижні відбувся огляд номерів, після чого я виступав у клубах Миколаєва. У вересні 1941 р. я в Управі отримав дозвіл на оренду приміщення для силового атракціону, витратив 5 тисяч рублів на обладнання, але німці забрали його під казино. Після того я кілька разів виступав у клубах. Через місяць я уклав договір з власником приватного павільйону і 2 – 3 місяці працював в нього. Навколо мене почали збиратися колишні борці, переважно з числа молоді. Навесні 1942 р. я відкрив свій балаган на Військовому ринку, але невдовзі закрив, бо було замало публіки. Директор драмтеатру запропонував організувати в нього групу борців і ми до нього перейшли – то була група з п’яти важковиків. З вересня 1942 р. і до15 травня 1943 року я їздив із своєю групою артистів боксерів-борців по області. Доводилося іноді виступати перед німцями. У Миколаєві ми виступали в клубі на вулиці Мархлевського, в саду Петровського, в балагані на ринку.

 

20 cерпня 1942 року на честь 20-річчя моєї спортивної і артистичної діяльності був мій виступ у саду Петровського. Я ліг і через мене проїхала вантажна машина з людьми. Опісля народ кинувся до мене, а я заскочив на машину і подякував всім глядачам. Я пообіцяв підготувати і показати номер по розтягуванню рук кіньми.

 

Загалом в мене було 6-7 артистів, іноді ще й оркестр з 5-6 людей. Я виступав з силовими номерами: танго з дамою в зубах, забивання кулаком цвяхів у дошку і витягування їх зубами, ламання руками кінських підков, боротьба з биком та ін.. На виступах були також присутні німці та румуни. Моя дочка Тамара грала на акордеоні попурі з українських пісень, танго.

 

З 15 травня до 30 червня 1943 р. ми гастролювали у Вознесенську і Херсоні, де я мав свої приміщення цирків на 250 — 300 місць. Після того знову переїхали до Миколаєва. У Вознесенську стався випадок, коли німецькі жандарми зайняли не свої місця у цирку і мені довелося їх пересаджувати. Це викликало суперечки, але вони таки пересіли. На другий день їхній начальник запропонував мені виїхати з Вознесенська, бо інакше буде арешт.

 

У жовтні 1942 р. були гастролі у Братському і я познайомився з Дмитром Харченком – головою сільуправи (бургомістром). Він сказав, що є таємним керівником партизанського загону і пов’язаний з одеським підпіллям. Від нього в подальшому я отримував листівки і розповсюджував скрізь по селах і в дорозі. Я прийняв до себе втікача з полону татарина Євлампієва Юсуфа ( з ним виступав ще за 10 років до війни в місті Уральськ), Пижа Фана – з єврейської родини, Простякову Валентину прийняв у сім’ю, врятував від Німеччини. Ворошилову Сергію змінив рік народження, навчив виступам Нездоліна Семена. Всі мої артисти отримали паспорти і жоден з них не був висланий до Німеччини.

У справі є особисті свідчення Дмитра Харченка в січні 1965 року:

«До війни я працював заввідділом пропаганди і агітації Кагульського повітового комітету комсомолу. На підпільну роботу мене направив секретар Ілічівського РККП(б)України м. Одеси Платов Іван Омелянович, який мене знав з 1932 р. по заводу ім. Січневого повстання. Платов познайомив мене з командиром партизанського загону Дроздовим Степаном Іллічем. Саме за їх завданням я влаштувався у Братському на посаду бургомістра.

 

З Круцом І.С. я познайомився восени 1942 року, коли він перебував з цирком у Братському. Я дещо довідався про нього і тому довірився йому, бо він мав вільне пересування по області. З того часу Іван Круц неодноразово отримував від мене і моїх людей листівки і розповсюджував у різних місцях. Також він приймав моїх людей у Миколаєві, де він тоді мешкав по вул. 2-а Слобідська, 43. Там він зробив таємний схрон.

 

Круца мені добре рекомендував підпільник Шмаков Федір з Вознесенська, який тримав ковбасну майстерню і систематично передавав партизанам Савранських лісів і Чорного лісу ковбаси, сало, м’ясо. Про партизанські дії Круца я інформував командирів партизанських загонів Тимошенкова, Захаревича, Дроздова. У моїй групі Круц записаний за № 6. У Херсоні у серпні 1943 р. Круц за великі гроші витягнув з полону російського моряка Андрія – про це мені повідомили мої партизани Макогон, Шевченко, Недєлко. Круц був чесним радянським патріотом, любив свою Батьківщину»

У вересні 1943 року Круц отримує від директора одеського цирку, а ним був фольксдойч з Прибалтики, запрошення перейти працювати до нього разом з кількома артистами. Директор був непоганою людиною, закривав очі на присутність у штаті і євреїв, і комуністів, і втікачів з полону. Про переїзд Круца Харченко свідчить:

«Учитывая, что я перенес свою партизанскую деятельность в Одессу, и учитывая большую важность для проведения подпольной работы в Одессе, я организовал для Круца и его семьи специальные документы и пропуска для переезда из Николаева в Одессу, куда он и прибыл в первых числах января 1944 г.».Між тим, слідчий цей переїзд кваліфікував як втечу від Червоної Армії, котра наступала.

Далі Круц свідчить:

«У січні 1944 р. деякі з артистів переїхали зі мною до Одеси для виступів у штаті цирку. На третій день після звільнення Одеси ми вже виступали на сцені».

Оскільки переїзд організовувало одеське підпілля, варто зауважити який стан воно мало на той час. Підпілля було послаблене численними зрадами та провалами. Так, член партії командир партизанського загону Федорович видав сигуранці ( Сигуранца — румунська таємна поліція В.М.) і своїх побратимів, і тих ОУНівців, які вели перемовини про співпрацю з більшовицьким підпіллям.

Життя в Одесі у січні 1944 року було відносно нормальним. Народу на вулицях повно, ринки працюють і на них все є. В оселях є світло, працюють кінотеатри і театри, цирк. Трамваї курсують, але рідко. Румуни завозять різні товари з Румунії. У оперному навіть підготували дві прем’єри – «Фауст» і «Корсар».
У лютому і березні ситуація почала змінюватися. Людей побільшало, бо армія відступала. Стало більше німців і їхніх установ.

У березні не стало продуктів. Був тільки обмін. Стало прохолодніше у домівках – не можна було включити електроплитки, бо електростанція була розбомблена. Збільшилося загиблих від бомбувань. 18 березня влада перейшла від румунів до німців. Містом ширилася хвиля погромів, в яких приймали участь російські колаборанти нацистів — козаки з Дону, Кубані, Кавказу.

 Фото з чемпіонату Одеси з важкої атлетики.
(Круц сидить у першому ряді, перший зліва — направо).

У цей період почали активно поповнюватися одеські катакомби. Те ж стосується і партизанського загону Ілічівського району Одеси командира Дроздова. Був там і Дмитро Харченко, який тримав зв’язок з Іваном Круцем. Артисти Круца не готувалися до виїзду і всі залишилися в Одесі. 10 квітня радянські танки без жодного пострілу пройшли центр Одеси, а вже 13 квітня 1944 року у цирку була велика вистава. Іван Круц залишався в Одесі. Давали концерти у військових частинах, клубах і селах, їздили областями України. Відновлювалися спортивні змагання. Круц організував своїх друзів і вони зібрали 26 тисяч рублів на одеські торпедоносці. Але…

З Червоною Армією прийшла СМЕРШ. В Одесі на той час залишилося 220 тисяч людей і дві третини з них пройшли через той СМЕРШ. Списки подавали двірники, як і у всі часи, 70 тисяч пішли у тюрми і табори..
В подальшому Круц згадує у листі до Юсуфа:

«Коли були партизани, мене не чіпали, а я, дурень, слухав своїх командирів, виконував всі завдання, рятував молодих людей, так мене ще й покарали. Я робив все для укріплення одеського партизанського підпілля і все це було таємним. А ти не знаєш, що мені було за бокс і боротьбу, коли я поборов «арійську кров» Солодаря ? Тоді я прикинувся фольксдойчем –колоністом з Ландауського району, а партизани підтримали мене і мене звільнили, а то б розміняли як київських футболістів».

Ось як виглядало звинувачення Круца 9 грудня 1944 року:

« Круц с целым рядом предателей из числа бывших физкультурников г.Николаева, перешедших на службу к немцам, выступал в цирке с силовыми номерами антисоветского содержания».

23 грудня 1944 року обласний прокурор Миколаївської області дав санкцію на арешт Івана Круца, а у січні він був заарештований.

Документи карної справи.

СМЕРШ активно «фільтрував» міcцеве населення і у ті часи під розстріл і у табори йшли не лише ОУНівські підпільники але й радянські. Засудили і Харченка, який останні місяці окупації був у одеському підпіллі. Тож за Круца нікому було заступитися. У 1965 році, при розгляді справи, Харченко знову підтвердив свідчення про співпрацю Круца з радянським підпіллям, надав список з 37 прізвищ, адреси конспіративних квартир, керівників одеського підпілля. Але відлига скінчилася і скінчилися розгляди справ по реабілітації. На Круцеві й надалі «висіла» стаття 58-10, тобто антирадянська агітація. Йому згадували кілька епізодів на виступах, коли він підкидав угору двопудовий снаряд, потім приймав його на шию і скидав на поміст з вигуком «Капут!», а хтось з залу питав: «Кому?» — а він відповідав: «Більшовикам!». Невже треба було казати: «Слава КПРС!», коли у залі повно німців?

Іван Круц достойно пройшов всі важкі допити, нікого не обмовив. Так само відбув і більшовицькі табори. Перші реабілітації відбувалися у 50-ті роки. Справу І. Круца переглядали, але рішення було негативне. Довелося починати життя знову. У таборі оженився на такій, як і сам репресованій. В них з Оксаною народився син Юрій. По поверненні з таборів мешкали у Гайворонському районі (там і отримав паспорт у 1955 році). Але тягнуло на батьківщину і вони переїхали у радгосп «Баштанський», а потім і у Жовтневе.

«Зараз я живу із своєю мамою 1880 р.н., дружиною Оксаною і сином Юрієм 1946 р.н. Він працює на аеродромі по 1 розряду слюсарем, заробляє 75-85 рублів (то добре). Дружина касир-контролер на 30-35 рублів. У мене як завклубом ставка 40 рублів (це 1964 рік). В нас в Жовтневому своя хатинка, 12 соток. Дуже погані в мене ноги, вся сила залишилася до поясу. А для ніг скоро треба буде милиці»

 Другий будинок збудований Іваном Круцем після війни.

Іван Семенович мріяв про реабілітацію і у 1964 році подав прохання на перегляд справи. Свідки майже всі спростовують його антирадянську діяльність. Але на той час навіть партизани не всі були реабілітовані. Харченко знову підтвердив участь Круца у підпіллі, але до самого Харченка довіри так і не було. Командир Дроздов С.І. прислав Круцові листівку з поздоровленням до 1 Травня 1964 року з Баку.

Одеський дослідник історії Олександр Бабич знайшов два звіти про одеське підпілля.

Перший був затверджений обкомом партії у 1946 році. В ньому перераховані партизанські загони і підпільні групи, яких перевірили і надали статус «партизанів». Слід зазначити, що в більшості випадків треба було доводити свої диверсійні дії або вбивства окупантів. А такі групи, що друкували і розповсюджували листівки, допомагали людям ховатися від висилки до Німеччини, хто робив фальшиві документи і переховував інших людей – не сприймалося за спротив.

Саме тому не всіх тих командирів, яким допомагав Іван Круц, у 1946 році визнавали партизанами-підпільниками і всі свідчення їх на захист Круца не сприймалися. Навіть у 1965 році, коли тривав перегляд справи Круца за його клопотанням, великий обсяг свідчень Дмитра Харченка не прийняли до уваги. Хоча Харченко був відправлений у Братське одеськими більшовиками. Він працював там бургомістром, потім знову відбув до Одеси і там діяв у підпіллі під керівництвом командира Дроздова. Саме Харченко організував переїзд Круца з артистами до Одеси у січні 1944 року. Проте, слідчі кваліфікували переїзд як втечу від Червоної Армії. На жаль Іван Семенович не дожив до своєї реабілітації, він пішов з життя у 1968 році, через три роки після подачі заяви про реабілітацію.

Могила І.Круца на старому цвинтарі у Корабельному районі.

Олександр Бабич у своєму нарисі «Як організовувалося одеське підпілля» пише:

«26 жовтня 1972 року Одеським обкомом КПУ розглядався «Загальний звіт про діяльність партійного підпілля і партизанського руху у період Великої Вітчизняної війни в Одеській області». Звіт складений був ще 27 лютого 1970 року. Пленум обкому розглянув звіт і відразу прийняв секретну постанову № 42/18. Згідно цієї постанови звіт був визнаний єдиним вірним і правильним. Пункт 2 звіту вказував: «Затверджений звіт додати до Фонду Великої Вітчизняної війни. В науково-дослідницькій роботі посилатися тільки на цей фонд. Нижче було вказано: «Постанову належіть зберігати у металевій шафі (сейфі). Знімати копії, робити виписки з постанов а також посилатися на них у відкритій пресі чи документах радянських, профспілкових і господарських організацій заборонено».

У тому звіті за № 9 значиться «Партизанський загін Ілічівського району м. Одеси (командири Дроздов С.І., Овчаренко Д.І.) – діяв у катакомбах у другій половині березня 1944 року».

У архіві СБУ є справа на Д. Харченка у десяти томах, у справі є звернення партійної комісії, котра вивчала долю Харченка на його прохання. Товариші по боротьбі ретельно все виклали на дев’яти сторінках і влітку 1991 року звернулися до бюро одеського обкому компартії про необхідність повної реабілітації Харченка, і відповідно й Івана Круца. Політична ситуація не давала змоги зробити це щодо Харченка, а Круц пізніше був реабілітований, посмертно.

Життя триває, завжди знаходяться дослідники нашої історії, яку неможливо «очорнити» — її можна лише доповнювати новими фактами і документами.

 Постанова суду про реабілітацію І.С. Круца ( посмертно).


Джерела :

  1. Архів Вітовського Українського Товариства (м. Миколаїв). – О.Ясько, В.Мних.
    2. Державний архів Служби безпеки України в Миколаївській області. – Спр. 11303-с. – Арк. 10.
    3. Там само. – Арк. 12.
    4. Там само. – Арк. 11.
    5. Там само. – Арк. 155.
    6. Там само. – Арк. 240.
    7. Там само. – Арк. 243.
    8. Там само. – Арк. 159.
    9. Там само. – Арк. 284.
    10. Там само. – Арк. 54.
    11. Там само. – Арк. 285.
    12. Там само. – Спр. 8308. – т.10.

Автор Юрій Зайцев
член історико-просвітницької секції ВУТ.
Голова міської громадської організації » Меморіал».

Нагадаємо, ми писали: Повернення із забуття легендарних імен, подій минулих днів: фільм про нашого видатного земляка (ВІДЕО)

Читайте новини першими

Связанные статьи

20 комментариев

  1. А вулицю так і не назвали на його честь. Для цього підходили і вул. М.Ульянової, і Литовченко, і Терешкової, вони тісно пов'язані з життям і діяльністю атлета. Там і досі старожили його пам'ятають. А який виховний момент був би! Але в комісіях по перейменуванню не ті люди в більшості своїй. Вони байдужі до місцевих знаменитостей і не побажали прив'язувати їх імена логічно до певних вулиць.
    Мешканці, зберіть підписи і вимагайте від влади назвати вул. Литовченка ( іх два 1-місцевий член РСДРП і 2- художник, але обидва вони не мали жодного відношення до нашої місцевості) а хата Круца стоїть і зараз, там повинна з'явитись меморіальна дошка на його честь. Але ж хто ж нам сірим це зробить? Ми ж ледачі і байдужі.

  2. Справді , будь яке місто України пишалося б таким земляком . У нас на жаль все навпаки . Ще й досі більшість вулиць нашого міста носять імена людей , які не мають жодного стосунку ані до Миколаєва , ані до України загалом . Увічнення імені видатного земляка мало б стати справою честі місцевої влади , але маємо те що маємо .

  3. На жаль, жодний з миколаївських керівників не назве ні одного імені репресованого миколаївця, тим більше з тих, хто ще живий. Звідси і ситуайія з Іваном Круцем.. Я не думаю, що депутати, які вони не є, не підтримали би бажання керіпника перейменувати вулицю.

    1. В том то и дело , что "отцы" города зачастую люди интересующиеся преимущественно личным обогащением а не историей и культурой города. А ведь кто-то же должен им подсказать , что есть ценным и полезным для города . Спортивные площадки ,( на открытии которых так любили перерезать ленточки папередники ) со временем поржавеют и придут в негодность , а память о выдающихся личностях , и тем более наших земляков будет добрым воспоминанием в том числе и тем чиновникам , которые увековечили имена людей прославивших в свое время наш район .

      1. Очень правильные выводы Никита . Прочитал статью и сделал вывод , что зря человек за совдепию своей жизнью рисковал . Если бы немцы поймали его с листовками то сразу бы повесили . И второе : " Круц організував своїх друзів і вони зібрали 26 тисяч рублів на одеські торпедоносці " . Человек выступал со своими друзьями и собрал большую сумму денег для фронта и его за это большевики "шикарно отблагодарили" - шесть лет лагерей ! И всю оставшуюся жизнь испортили клеймом "предателя" . Спасибо автору , статья просто супер. О такой трагичной судьбе не только документальный, но и художественный фильм снимать нужно .

  4. Есть один нюанс, по истории событий с этим богатырем, дело в том что он выступал перед фашистами, в их госпиталях, на их вечеринках, был корефаном гестаповцев и коммендантов. Это не я выдумал, это есть в его деле. Как быть с этим, или это было спец задание для героя или он просто хотел выжить? Как видно на этот вопрос ответе не нашлось у самого богатыря поэтому он был репрессирован.

    1. Начнем по порядку. 1.Штирлиц это разведчик внедренный и выполнявший свою работу для своей Родины. Ты хочешь провести парралель между Круцем и Штирлицем? Круц вел себя как приспособленец играя на немецком произношении своей еврейской фамилии и жил в готовности в завимимости от того какая сторона победит стать на ее сторонну и жить под кем угодно.2. Его можно понять с современной точки зрения на жизнь (еврейской точки зрения) где хорошо кормят - там и Родина.. Я бы не стал называть улицу его именем, ну не тянет его деятельность на это. ИМХО

      1. Круц тоже внедренныйи выполнял задание подполья . Не для себя лично он перевозил листовки и легализировал сбежавших из плена советских солдат . Во- вторых фамилию наш герой изменил по настоянию организаторов борцовских турниров. Изначально фамилия его была КруцЬ . Типичная украинская фамилия . Тупые ватники не знающие украинского языка все не понятные для себя фамилии записывают в еврейские . Пример ; - Шпак , Лантух , Пампух , Стельмах . :-)

    2. Давно слежу за этой интересной темой , если не ошибаюсь было три публикации о Иване Круце . Намеки на шкурничество Круца не выдерживают никакой критики . Ведь имея деньги ( а деньги у него были не малые ) и немецкие документы Круц мог спокойно переехать с отступающей немецкой или румынской армией и остаться на Западе . Кстати так сделали более полумиллиона украинцев ,( не считая бывших остарбайтеров и военнопленных) которые остались за границей . Однако , атлет остался в Союзе , хотя и имел возможность избежать лагерей .

  5. А как ты думаешь , Штирлиц был корефаном Шеленберга ? Или подплольщику надо было выйти на площадь и объявить себя партизаном ? В деле также указывается , что цирковая труппа гастролировала по Николаевской и Одесской областях . Следует помнить , что Варваровка была зоной оккупации Румынии и на мосту была граница . Простой "Аусвайс" для пересечения границы не годился , нужен был паспорт . И если Круц был в хороших отношениях с кем-то из немецкого руководства , это позволяло его артистам получить документы и кормить свои семьи . Да , его группа выступала и в немецких госпиталях , ведь нужно было зарабатывать на хлеб . Но такая"мелочь" НКВДистими конечно не принималась во внимание. Сначала в начале войны сталинские сатрапы драпанули от немцев , бросив население на растерзание оккупантам , а по возвращении еще и наказывало людей за то , что они не застрелились и не повесились .

  6. Спасибо за статью . У моего деда было четверо детей и он работал машинистом паровоза в оккупации . За то , что дед не дал умереть с голоду своим детям большевики его сослали в Сибирь . Коммунизм - людоедская идеология .

    1. Во первых коммунизм это не идеология, это наука, во вторых за ним будущее, в третьих то что строили в СССР к коммунизму не имеет никакого отношения. Сначала ознакомся с наукой, а потом вякай. Вот капитализм это действительно драконовский строй, ты в этом уже начал убеждаться? Нет? Ну тогда ты толстокожий.

  7. Не хотів ворушити... Був в мене старший товариш підпільник сл.п. Петро Лобода.Він єдиний хто разом з матросом Леонідом Недоступом втік з миколаївської тюрьми на Лагерному полі, за день до страти німцями. Коли прийшли наші, отримав другй вирок на розстріл - вже не втік - відбув 8 років таборів. Дружина Віктора Лягіна Магда Дукарт загинула в психлікарні НКВД. Я до того, що Віктор Лягін мав би такую ж долю...Життя складне, особливо в нас

  8. Согласен с Вами Юрий . Большевицкий репрессивный режим мертвых сделал героями ( ведь они уже ничего не расскажут ) а живых сталинские упыри или расстреляли или в лагеря . Спасибо Вам за Вашу работу. Вернуть честное имя человеку ( хоть и посмертно) - благородное дело .

    1. Согласен, если уже возвращать "честное имя" артистам типа Круця, то может обратимся к нашей реальности возьмем Лорак или Повалий, они тоже выступают перед агрессором и заклеймлены позором, может тоже назовем улицы их именами? Запишем их в подпольщики? У вас уважемые двойные стандарты. Не трогайте Круця, он просто выживал как любое существо боящееся за свою жизнь, ну и попутно делал добрые дела чтобы замолить грехи перед обществом идеалы которого предавал труся за свою жизнь. Пусть покоится с миром, не лезте к нему со своими улицами и подворотнями и не делайте из него героя, он на него никак не тянет.

  9. На 100% впевнений: кому не подобається Іван Круц, жодного разу не промовили "Слава Україні! Героям Слава!"

    1. Проти Круця пишуть сепари . Але як казав Вінстон Черчіль: " Сепаратизм є прихованим бажанням анального секса " . Одним словом , проти Круця пишуть збоченці , котрі підтримують увесь той жах який твориться окупантами на Донбасі .

  10. Васыль , сепары настоящие садомазохисты .Советская власть их имела в прямую кишку все 77 лет, и по видимому это им понравилось . Привычка переросла в характер . :-)

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Back to top button